Сталий резерв природи для майбутніх поколінь

На території державного «Білокоровицьке лісове господарство» створено 11 об’єктів природ­но-заповідного фонду. Вони — дуже різні як за площею, так і за насиченням природного компонента. Загалом заповідні об’єкти в ліс­госпі займають 1,5 тисячі гектарів. Найбільша територія належить заказникам державного значення «Поясківський» та «Плотниця»: пер­ший займає площу 113 гектарів, другий460 гектарів.

 — Неповторні види дерев та інших об’єктів дикої природи зберігаються у заказнику «Поясківський», — розпові­дає в. о. головного лісничого ДП «Білокоровицьке лісове господарство» Ігор Тараканець. — Він створений у 50-х роках минулого сторіччя. Тоді до його складу увійшли 4 квартали так званого «ко­рабельного» лісу, адже тут ще за часів Петра Першого вирощувався добротний ліс для побудови флоту. Відтоді відбулося природне по­новлення дубів, яким зараз по 300-400 років, а діаме­три їхніх стовбурів сягають де­кількох метрів. Це — віковий деревостан, адже тут із 1926-го року не проводилися ніякі лісогосподарські заходи і зараз тут заборонена будь-яка господарська діяльність. Переконаний, що на тери­торії України давнішого лісу просто не існує, — запевняє Ігор Олександрович.

До речі, у заповідник «По­ясківський» (хоч лісо­ва дорога — не дуже комфортна для їзди.) прибувають багато на­уковців, екологів, учнів із довколишніх сіл поди­витися на вікові дерева, диких звірів і птахів, по­милуватися незайманою красою справжнього пралісу.

Ландшафтний заказ­ник «Плотниця» створе­ний у лютому 1980-го року. Нині це — своєрідний болотний масив для зби­рання поверхневих вод; він є також природним реґулятором малих лі­сових джерел і струмків басейну річки Уборті. Тут також заборонені будь-яка лісогосподарська діяльність, будівництво, випас худоби і навіть проїзд транспорту.

У Білокоровицькому державному лісовому господарстві діють і 8 заказників місцевого значення, які розподіля­ються на декілька типів: лісові («Білокоровицький», «Стовпинський», «Жубровицький», «Путі­вець»); ботанічний («Поясківський-2»); гідро­логічні («Телячий мох» і «Речиця»); ну, і відоме на всю Україну «Камінне село». Це геологічний об’єкт природно-запо­відного фонду, де по­мітні чисельні виходи на поверхню Українського кристалічного щита — різноманітних скельних порід та валунів льодо­викового періоду.

Заказники «Телячий мох» і «Речиця» хоч і менш відомі, але вони також є досить уні­кальними, адже дають вито­ки для багатьох безіменних лісових річок. По суті це ве­личезний каскад боліт із рід­кісними флорою і фауною, своєрідний стабілізатор неповторного поліського мікроклімату. Тут гніздяться чимало водоплавних болот­них птахів, ростуть унікальні «червонокнижні» рослини, є великі зарості журавлини. На жаль, значну частину за­повідної території «Речиці» пошкодили бурштинокопачі, які сплюндрували місцевий ландшафт на довгі роки, завдали варварської шкоди довкіллю.

Лісові заказники є більш «молодими», бо створені декілька десятків років тому. За науковою класифікацією це — «фрагменти корабель­ного гаю», де у 19-му сто­річчі проводилася заготівля корабельного лісу. В пере­важній більшості, йдеться про вікові дубові та соснові насадження, де не прово­дяться навіть санітарні рубки й сухостій не збирається вже десятки років, як того «вимагає» сучасна наука. Ці праліси живуть самі по собі, без втручання людини.

У більшості заповідних об’єктів охороняються як традиційні, так і унікальні види природи: дикі свині, козулі, лосі, а тепер вже й олені, які мігрують на Олевщину із сусідньої Білорусії. Добре тут почуваються вов­ки, лисиці, зайці, єнотовидні собаки, дикі гуси, качки, куріпки, чаплі, бобри і видри.

Пам’ятка природи «Від­слонення білокоровицьких пісків» створена у 1988-му році й знаходиться в Озерянському лісництві. На вулка­нічному уступі висотою 3 ме­три відслонюються унікальні білокоровицькі кварцити, які утворилися ще в дольодовиковий період. Вони на неве­ликій площі охороняються як рідкісна природна пам’ятка.

Зберегти первісний вигляд поліських краєвидів, непо­вторність місцевих ланд­шафтів для майбутніх по­колінь — важливе завдання білокоровицьких лісівників. І, схоже, вони з ним справ­ляються уміло.

Володимир ВАСИЛЬЧУК.

 

Джерело статті: газета «Житомирщина»

ТОП новости

Вход

Меню пользователя